Квітень 11

11 квітня 1945 року було заарештовано Йосипа Сліпого, митрополита УГКЦ

Кардинал УГКЦ
Йосип Сліпий

Після захоплення Львова радянськими військами та смерті Шептицького (1 листопада 1944 року) новим митрополитом став Йосип Сліпий. На плечі нового очільника УГКЦ ліг увесь тягар управління церквою у нових політичних обставинах. Першочерговим завданням було врегулювання взаємин між більшовицькою владою та УГКЦ. На переговорах, які відбувались у Москві в грудні 1944-го, радянські представники заявили, що греко-католики, як і решта релігійних громад СРСР, з одного боку, трактуватимуться відповідно до законодавчих норм радянської держави, а з іншого – ставлення до УГКЦ залежатиме від її ж ставлення до націоналістичного руху в Західній Україні.

Непримиренність позицій підпілля і тоталітарного режиму спонукали митрополита опублікувати 28 березня 1945 року звернення «До духовенства і вірних», де він намагався закликати обидві сторони до вирішення конфлікту за допомогою мирних переговорів. Однак ще до його появи 17 березня 1945-го радянський вождь Іосіф Сталін особисто затвердив «Інструкцію №58», в якій був наведений перелік заходів, спрямованих на ліквідацію УГКЦ та її влиття в Російську православну церкву (РПЦ). Згідно з ретельно розробленим планом 11 квітня 1945-го було заарештовано митрополита Сліпого, а до кінця року й інших єпископів.

Під час слідства, яке тривало понад рік, більшовики намагались схилити Сліпого до переходу на православ’я, однак той категорично відмовлявся. Тому перед військовим трибуналом його було визнано винним у «зраді батьківщини» і засуджено до восьми років примусової праці у таборах ГУЛАГу, а УГКЦ у насильницький спосіб ліквідовано та «возз’єднано» з РПЦ на так званому Львівському соборі у березні 1946 року.

Загалом митрополит Сліпий провів у радянських тюрмах, таборах і на засланні 18 років. Відомості про цей період його життя є передусім у його особистих «Споминах» та інших документах. У джерелах прочитується особиста драма Сліпого та його церкви, позбавленої права на існування. Співв’язні та співкамерники згадували про нього як про людину, яка була готова іти до кінця за свою віру і переконання. Свідчення не оминають увагою його любов до науки. Сліпий регулярно замовляв у монахинь, з якими підтримував таємні контакти, періодичні видання і книжки, а на запитання, чим би він міг послужити радянській державі, відповідав, що міг працювати у бібліотеці.

Джерело

Facebookgoogle_pluslinkedinmail


2015. All rights reserved.

Оприлюднено 11/04/2016 Nadia_Halushka в категоріі "ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР", "Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *