Квітень 1

Микола Гоголь

Микола Гоголь Микола Гоголь народився 20 березня (1 квітня) 1804 року в с.Великі Сорочинці, Полтавської губернії. Його батько писав п’єси, ставив театральні спектаклі. В дитинстві М.Гоголь багато читав художніх книжок, що сформувало літературні смаки майбутнього письменника. Пізніше навчався в полтавському училищі та “Гімназії вищих наук” в Ніжині, в якій  вчився з 1821 по 1828 рік. Серед його наставників був професор Н.І.Білоусов, саме під його керівництвом Микола брав активну участь в випуску рукописного журналу “Північна зоря”. В цей час Микола Гоголь створює першу свою поему “Ганц Кюхельгатен”, але успіху твір не мав.

Ще в студентські роки Гоголь переймається соціальними негараздами і налаштовується на таку діяльність, «щоб бути по-справжньому корисним для людства»:

«Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені перепинять шлях, завдавши мені глибокого суму. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага»

В 1829 р. М. Гоголь закінчує гімназію і переїздить в Петербург. Надалі продовжує писати: повість “Балаврюк або ніч перед Івана Купала…”. На початку літературної творчості Гоголь знайомиться з Жуковським, Дельвігом і головне з Олександром Пушкіним. Дружба з О.Пушкіним стала щастям для М.Гоголя. Геній благословив генія.

Гоголівські “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” перекликаються по духу з Пушкінськими “Русланом і Людмилою”. В ньому – свято народного духу. А згадаємо як починається “Майська ніч…” –”Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі! Вдивіться в неї”.

М.Гоголь Уже більше як півтора  століття читачі любуються персонажами “Сорочинського ярмарку”, “Вечори на хуторі біля Диканки”. В цей час М.В.Гоголь – викладач одної із кафедр Петербурзького університету – повен літературних задумів. В 1835 р. буди надруковані його дві книги – “Миргород” і “Арабески”.

Ідеал художника виражається в повісті “Тарас Бульба”, в повісті, де оспівана духовна висота особистості і народу, що прагне національної і соціальної свободи. В 1842 році світ познайомився з третім томом зібраних творів М.Гоголя – циклом петербурзьких повістей. Одну за одною створює письменник свої п’єси і повісті: “Каяття”, “Ніс”, “Старосвітські поміщики”, “Шинель”. Але ці твори не вичерпують художній спадок М.В.Гоголя. Він автор геніальної комедії “Ревізор” та монументальної епопеї “Мертві душі”. Створення цих творів є істинний подвиг письменника.

З 2-ї половини 1830-х років подальший розвиток таланту Гоголя пов’язаний з драматургією.

«Сміх — велика справа: він не забирає ні життя, ні маєтку, але перед ним винний — як зв’язаний заєць…»

Невдовзі після прем’єри п’єси “Ревізор” Гоголь виїхав на досить тривалий час за кордон, відвідав Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію.

9280000471848 року Гоголь повернувся до Росії, посилено працював над другим томом «Мертвих душ», але (за відомою в СРСР версією) незадовго перед смертю спалив рукопис. Невдовзі після цього Микола Васильович Гоголь помер (1852 р.)Мертві душі

Смерть

З кінця січня 1852 року в будинку графа Олександра Толстого гостював ржевський протоієрей Матфей Костянтинівський, з яким Гоголь познайомився в 1849 році, а до того був знайомий по листуванню. Між ними відбувалися складні, часом різкі розмови, основним змістом яких було недостатнє смирення і благочестя Гоголя, наприклад, вимога о. Матвія: «Відречися від Пушкіна». Гоголь запропонував йому прочитати чистовика другої частини «Мертвих душ» для ознайомлення, з тим, щоб вислухати його думку, але дістав відмову священика. Гоголь наполягав на своєму, поки той не взяв зошити з рукописом для прочитання. Протоієрей Матфей став єдиним прижиттєвим читачем рукопису 2-ї частини. Повертаючи її автору, він висловився проти опублікування ряду розділів, «навіть просив знищити» їх (раніше, він також давав негативний відгук на «Вибрані місця…», назвавши книгу «шкідливою»).

Різні причини переконали Гоголя відмовитися від творчості і почати голодувати за тиждень до Великого посту. 5 лютого він проводжає Костянтиновського і з того дня майже нічого не їсть. 10 лютого він вручив графу А. Толстому портфель з рукописами для передачі митрополиту Московському Філарету, але граф відмовився від цього доручення, щоб не погіршити Гоголя в похмурих думках.

Гоголь перестає виїжджати з дому. У 3:00 ночі з понеділка на вівторок 11-12 (23-24) лютого 1852 року, тобто в велике повечір’я понеділка першої седмиці Великого посту, Гоголь розбудив слугу Семена, звелів йому відкрити пічні засувки і принести з шафи портфель. Вийнявши з нього в’язку зошитів, Гоголь поклав їх у камін і спалив їх. На ранок, він розповів графу Толстому, що хотів спалити тільки деякі речі, заздалегідь на те приготовані, а спалив все під впливом злого духа. Гоголь, незважаючи на вмовляння друзів, продовжував суворо дотримуватися посту; 18 лютого зліг у ліжко і зовсім перестав їсти. Весь цей час друзі і лікарі намагаються допомогти письменнику, але він відмовляється від допомоги, внутрішньо готуючись до смерті.

20 лютого лікарський консиліум наважується на примусове лікування Гоголя, результатом якого стало остаточне виснаження і втрата сил, ввечері він впав у безпам’ятство, а на ранок 21 лютого в четвер помер.

Опис майна Гоголя показав, що після нього залишилося особистих речей на суму 43 рублі 88 копійок. Предмети, що потрапили в опис, були обносками і свідчили про повну байдужість письменника до свого зовнішнього вигляду в останні місяці його життя. У той же час на руках у С. П. Шевирьова залишалися дві з гаком тисячі рублів, переданих Гоголем на благодійні цілі нужденним студентам Московського університету. Ці гроші Гоголь не вважав своїми, і Шевирьов не став їх повертати спадкоємцям письменника.

Згідно з сумнівними мемуарними спогадами письменника В. Лідіна, котрий був присутнім під час ексгумації тіла покійного 1931 року, серед залишків був відсутній череп. Офіційний акт експертизи співробітників НКВД це спростовує.

В усьому світі зараз надзвичайно широкий інтерес до творчості М.В.Гоголя. Виходять з друку його книги, ставлять на сцені його п’єси, знімають кінофільми за мотивами його творів. В неповторному єдинстві комічного і трагічного був виражений гуманістичний пафос Гоголя.

Facebookgoogle_pluslinkedinmail


2015. All rights reserved.

Оприлюднено 01/04/2016 Nadia_Halushka в категоріі "ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР", "Люди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *