Січень 19

19 січня 1655 р. битва під Охматовим

Наприкінці 1654 р. військо Речі Посполитої на чолі з коронними гетьманами С.Потоцьким і С.Лянцкоронським, також С.Чарнецьким і К.Тишкевичем розпочало з допомогою ординців наступ на південно-західні кордони Української держави. Ними було взято Брацлав та кілька інших міст, обложено Умань— найважливіший у цьому регіоні пункт оборони українських війська, де укріпився ряд полків на чолі з І.Богуном, Й.Глухом, М.Зеленським, С.Оргіяненком та ін.

23 (13) січня 1655 р. Б.Хмельницький на чолі українського війська разом з російським корпусом В.Шереметєва виступив з Білої Церкви на допомогу обложеним в Умані козакам. Тоді С.Потоцький припинив облогу Умані і вирушив назустріч української армії. Обидва війська зустрілися під Охматовим (нині село Жашківського р-ну Черкаської обл., недалеко від Жашкова) увечері 29 січня 1655 р. Розгорнулася нічна битва.

На першому її етапі ініціатива була в польських руках: поляки прорвали лінію оборони в розташуванні російського корпусу і захопили його артилерію, але з великими зусиллями українському війську вдалося витіснити польське з табору. Хоча Кримський ханат був тоді союзником Речі Посполитої, але орда під час усієї битви поводилася досить пасивно, воліючи спостерігати за обоюдним знесиленням суперників.

Другий етап битви (30—31 січня) пройшов у герцях та артилерійній перестрілці. Обидві сторони тяжко потерпали від браку води і особливо від сильного холоду, через що поле битви було прозвано «Дрижиполем». 1 лютого козаки перейшли в наступ, прорвали кільце польських військ, табором дійшли до Охматова і вибили польське військо з охматівського замку, завдавши йому значних втрат. Тут відзначився полковник М.Пушкар. Це, а також можливий удар з тилу з боку Умані (за деякими даними, частина уманського гарнізону на чолі з І.Богуном взяла участь у битві на завершальному її етапі) змусило польське військо відступити. У цій, одній з найкривавіших битв в історії національно-визвольної війни українського народу з обох боків загинуло приблизно по 15 тис. вояків, у т. ч. 6 тис. українських козаків і 9 тис. російських  стрільців.

Унаслідок битви збройним силам Української держави вдалося зупинити наступ Речі Посполитої і, незважаючи на спустошення, заподіяні ордою, розгорнути успішний наступ у кампанії українських військ Б.Хмельницького 1655 р., яка завершилася облогою Львова та взяттям Любліна.

Джерело: Інститут історії України
Facebookgoogle_pluslinkedin


2015. All rights reserved.

Оприлюднено 19/01/2016 в категоріі "ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕНДАР

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *